Книга не про героя

Це не книжка про війну - це я, живий, втомлений і трохи злий, пишу з бліндажа, де пахне димом, вогкістю і вчорашньою кавою з термоса. Пишу між вибухами, коли є хвилина тиші й телефон ловить хоч якийсь вайфай.

Без героїзму, без пафосу, без фільтрів - просто правда. Про мокрі шкарпетки, холод, страх і думки, які душать, якщо їх не випустити назовні.

Це мій шлях від БЗВП до перших бойових - той момент, коли айтішник із ноутбуком перетворився на солдата з автоматом. Не тому, що хотів воювати, а тому, що не міг стояти осторонь.

Я не герой і не хочу ним бути. Я просто хочу повернутися - не в сюжеті новин, а додому. До борщу, сміху, собачки, теплої кішки й жінки, яка досі чекає.